Моя душа на сповіді віків...( власна творчість) зі сторінки "Поезії несходжені стежки"

 ПОЕЗІЇ НЕСХОДЖЕНІ СТЕЖКИ...

 ВТІХА

По-доброму ранок сьогодні сміється,
І трави буяють в осонцеві дні,
Волошки і маки, як здавна ведеться,
Привітно кивають тобі і мені.

Ромашка пелюстками ніжно війнула,
Залюблена в сонячний промінь вона.
У маках, волошках ураз потонула ─
Розвіялась полем легка білизна.

Розкинулось синьо-пурпурне безмежжя,
Простелене квітом у  пишній росі.
Дівочими мріями, так обережно
Розсипав ромашки цей ранок усім.

 ВЕСНЯНІ КАТРЕНИ
                    1

Трава солодка як вино п'янить,

Шовковим подихом весни вгощає,

В краплино-росах промінь сонця спить,

Дівочу вроду дня цвіркун вітає.

                     2

Мошви дзичання  ─  перекличка з птаством,

Виспівує веснянки соловей,

Хизується природа пишним царством,

Бенкет весни відгукується: «Гей!»

                      3

Дерева простягають руки-віти,

Колишуть свіжість, чепурать весну,

Підморгують до сонця перші квіти,

Любов віншує вроджену красу.

                      4

Гялявини з медовими ковшами,

Метеликів скликають на осоння,

Танцюють в небі опівнічні храми,

Жаби закумкали весняно,  до безсоння.

КОЛИ ЛЮБОВ

Поміж листя загляда̒є вітер

Кучерявитьзачіску і брови.

Поцілунок милого зігрітий

На гілках гойдається дубових.

Жолуді паровані вальсують,

Гордо капелюшками кивають.

А мої вуста любов голублять,

Серця струни пісню вигравають.

Листя забавляється, пліткує,

З вітром перегукує мотив.

Вальс звучить, закоханість нуртує ─

Твій цілунок на вустах ожив.

СПЛЕТІННЯ БАРВ
Веселка заховалась у вінку ─

Вплелася в квіти, цвіт і трави,

Сховала в пелюстки свою весну,

Блакитне літо, осені заграви.

Волошка й мак повінчані у нім,

Ромашка й м’ята обнялися ніжно,

Барвінок лагідно косу заплів,

Кульбаба вкрила пухом сніжним.

Веселка барви підняла з криниць ─

Чебрець і братики вплела в віночок,

Сопілка повела в танок дівиць,

А хлопців повсідала на пеньочок.

АЙСТРИ

Айстри рожеві, червоні, білі ─

Квіти любові, квіти надії.

Оздоба саду, оаза світу

Краси принада, струміння світла.

Топтали айстри нечулі ноги ─

Квіти надії, квіти від Бога.

Нищили тупо світу прикрасу

Скривдили сад ─облеті̒в до часу.

Людська ненависть згубила вроду ─

Глуха до болю, людська подоба.

Айстри рожеві, червоні, білі ─

Лишили тіні, квіти нетлінні.

    МАТУСЯ

Рідна матуся

Ніжна і щира,

Мила і лагідна

Серцем вона.

Жінка від Бога.

Мама від неба.

Щастя від зірки.

Добро від життя.

МОЄ СЕЛО

Шматина неба

В кожному куточку.

Окраєць сонця

Сяє на столі.

Кошлата павутина серед ночі

Гойдає зорі у моїм селі.

Звучать трембіти

Співом гоять душу.

Голуб’я шепчуться,

Ворони сіли в ряд.

Оркестр життя відгадувати мушу.

Щоніч в вікні стрічаю зорепад.

Люблю куточок свій ─

Сади у квіті.

І дощ шалений теж благословлю.

Похмуру вроду дня,

Строкаті миті.

З коханим ночі в Плужному люблю.

ДІАЛОГ

Ви запитаєте:

«Чому так пахне хліб?»

─ Бо мама доторкнулася до нього.

Ви запитаєте:

«А мама ліпша всіх?»

─ Милішої немає ні у кого.

Ви запитаєте:

«А де вона живе?»

─ В селі моїм, де айстри, чорнобривці.

Ви запитаєте:

«І де воно таке?»

─ Поміж соснових крон, ожин, ялиці.

Ви запитаєте:

«А тато тебе жде?»

─ У погляді глибокому теплінь.

Ви запитаєте:

«Оце воно й усе?»

─ Хвилює серце мисляча Горинь…

ОЧІ

Вглядаюсь в очі ─

                             голубу рутину.

На дні глибокім

             камінці дрібні,

В них ниточками трав

                             сплелись картини,

В них погляд мій

                             підморгує мені.

Ці очі кличуть

                             барвами живими,

Вінчають в серці

                             радість і любов,

Не порівняти водограї

                             з ними,

Вони мене чарують

                             знову й знов.

НУДЬГА

Сивий день в капелюсі гойдає вітри.

Теплий дощ густо сипле у трави.

По нитках павутин з неба хмари сповзли

Й сонцепромені втомлені днями.

М’яко очізакрию вуалямивій.

Простелю полотно насолоди в обіймах.

Розчинюсь у любові, у серці твоїм

-- Зачекай, долечу у словах та у мріях.

ПОБАЧЕННЯ

Будить сонце цілункиліта.

Соковиту любов тішать ночі.

Вдень танцюютьчари у квітах,

Заплітають коси дівочі.

Розспівує серце гаму.

Заручена йду, щаслива.

Вітер тамує спрагу,

Губи чекають дива.

Ляже туман на плечі,

І обійме̒ несміло.

Закоханий літній вечір

Сонце спокусить спіле.