Педагогічні світлини викладача -- педагога, громадського діяча, креативної особистості

УРОК-ЗУСТРІЧ З В.КРАВЧУКОМ  "ПАЛАЛО НЕБО НАД ГОРИННЮ"

 http://youtu.be/8JHChRNso3k

УРОК-РАДІОПЕРЕДАЧА ЗА ТВОРЧІСТЮ ІГОРЯ РИМАРУКА -- ПИСЬМЕННИКА 80-НИКА ІЗЯСЛАВСЬКОГО РАЙОНУ "Я МЕДИТУЮ У ЛІРИЧНОМУ ПОТОЦІ"

 http://youtu.be/QhIEDjlLRHI

УРОК НА ПРИРОДІ "СМІЮТЬСЯ, ПЛАЧУТЬ СОЛОВ'Ї" (у творчості О.Олеся та поетки-землячки Г.Зінчук)

 http://youtu.be/39vdYM2AliI

ЖІНКА РОКУ -- ДЕПУТАТ СЕЛИЩНОЇ РАДИ. ГОЛОВА КОМІСІЇ З ПИТАНЬ ОСВІТИ МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

УРОК ЗВ'ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ (СИМПОЗІУМ): РОЗГОРНУТЕ ПОВІДОМЛЕННЯ У НАУКОВОМУ ТА БУБЛІЦИСТИЧНОМУ СТИЛЯХ ЗА ПЕРЕДУЮЧИМ ЗАВДАННЯМ (професійна діяльність групи, література ріднокраю, історія Ізяславського району -- Першокнига, народження слова --імен, прізвищ)

 http://youtu.be/kgCXOa7m7VI

РОДИНА Г.А.ДАНИЛЕНКО-ЗІНЧУК ДЛЯ РІДНОГО КРАЮ (діти: син Даниленко Іван (у минулому учень ліцею), нині заступник начальника патрульної служби району при МВС України, донька Даниленко Мар'яна, учениця 8 класу Плужненського НВК, переможиця мовних конкурсів району-області, племінник (вихованець по втраті матері) Криворук Богдан, нині першокурсник ліцею)

ТЕМА: «НЕ КАЖІТЬ: БУЛА ВІЙНА ДАВНО…»

МЕТА: нагадати учням про історичне минуле Ізяславщини; розкрити болючу сторінку фронтових доріг, які привели героїв на мирні стежки; організувати учням зустріч з письменником-земляком В. Кравчуком – свідком війни і людиною, яка пам’ять про ці страшні історичні моменти відобразила на сторінках своїх творів;  нагадати глядачам про поетів-земляків (Ю.Ряст, І.Римарук, Л.Левицький, М.Ткачук, Г.Соколенко і ін.), які писали про боротьбу нашого народу та відводили велику роль матерям; виховувати в молодого покоління повагу до героїв війни, дітей війни і пам’ятних скульптур, що свідчать про тисячі загиблих, говорити про нинішні події, Героїв Майдану та вояків на Сході України.

ТИП УРОКУ: світлина за участі письменника-земляка 

ОБЛАДНАННЯ: сцена прикрашена живими квітами і вишитою скатертиною; між квітами палають свічі; на вишитій серветці сірий хліб як ознака традиції поминання померлих.

Звучить пісня «Йшли селом партизани»

Викладач. 70 років віддаляють нас від переможного закінчення найжорстокішої і найбільшої в історії людства війни. Це була дійсно священна війна. На захист рідної землі піднявся і народ  ізяславський. Такою була війна – чорною і страшною.

Так нам яскраво, тепло і сонячно нині ось тут.

Так страшно і болісно тепер там, на сході України, де відбувається антитерористична акція за вільну і єдину Україну, там, де гинуть сини нашої величної держави.

Благодатний краю, прийми як данину тобі, нашу світлину-зустріч з письменником –подолянином Василем Кравчуком. Вітаємо вас у нашій залі.

Нехай  поетичні рядки Галини Зінчук про рідне місто Василя Івановича  відкриють завісу наш

Уклін тобі, земле, Уквітчана барвами осені Твої рани горять Пелюстками червоних троянд. Покроплю тебе, я, Кришталевими краплями з  Горині Обійму тебе ніжно В замрії своїй і думках. Обеліски в задумі Стоять, припорошені зорями Немов плач матерів    Завивання холодних вітрів. Це відлуння війни, Це жагуча і тяжка історія. Ти її не забудь, Ти її пам’ятатизумій.

Пережито немало, Щоб мати минулу історію, Щоб крокуючи містом, Згадати всіх мертвих-живих. Поклонитися тим, Хто загинув окрадений долею Бо нам Мир боронили… Не забудьмо, благаю, про них. Бо й сьогодні війна Перемішана мирними днями Бо і нині Стогне зрошена кров’ю синів… Наші воїни борються, там На близькому нам сході І вмивається болем земля В сухоцвітті вітрів…

Учениця розповідає історію Ізяслава.

Звучав вальс випускників 1941 року.

На сцені  Плужненського професійного ліцею кружляють у парах юнаки і юнки. І, перервалася музика…Танцюючі пари завмерли…Невимовна тиша у залі … а, з-поміж цієї затамованості Одерака І. болюче промовляє:

Все починалося з грому небесного,

Такого жорстокого, такого нечесного…

А небо світле закрили чорні хрести!

Господи, Боже! Якщо ти є, захисти!

Закривавлений чобіт чужинця

На землю Вітчизни ступив,--

Серця наші сповнив по вінця

Священний і праведний гнів.

Звучить пісня на слова В.Симоненка «Салют миру»

Ведуча 1.  

Хай палають свічі…

Хай палають,

Хай сьогодні спогади лунають.

Пам’ять світла, чиста і велична.

Ведуча 2.

Гори священна в пам’яті лампадо,

В урочій тиші як нащадків дань.

Щоб не підкралось

Забуття, як зрада,

Хай пам’ять нашу осява свіча.

Перекличка учнів.

1.    5 липня 1941 року увійшло в історію Ізяславського краю чорною сторінкою. Все окуповане фашистами, які заводили свої порядки.

2.    Серед нас сьогодні, є в залі сивочолий чоловік, який будучи дитиною, був свідком жорстокого знущання гітлерівців над цивільним населенням, бо чоловіки і юнаки пішли на фронт аби вигнати чужинців, які топчуть рідну землю.

3.    Це наш шанований Василь Іванович Кравчук. І вже, коли малий Василько став письменником, то жахіття тих років спомином і пам’яттю лягло на папері рядками.

4.    Сотні сторінок життя, де зафіксовано не просто події, кожна доля людська, мовби перейшла крізь серце письменника, стала часткою його душі.

Звучить пісня «Два журавлі»

Вірш «Сорок п’ять»

Світлій пам’яті батька Івана Васильовича, який загинув 8 травня 1945р. в останньому бою з фашистами

Йому минуло сорок п’ять

У сорок п’ятому важкому.

І десь кістки його лежать,

  Бо не вернувся він додому.

                                         Хотів до діток, до жони,

   Та не судилось. Не збулося.

Під хижим подихом війни

        Сльозинки котяться ще й досі.

Йому минуло сорок п’ять

                                         І обірвалася дорога.

Сумні вітри з доріг летять,

       Щоб розказати нам про нього.

Звучить пісня «Маки»

Ведуча 1. Вже на початку війни 25 липня відбулась перша кривава акція над єврейським населенням: розстріляли більше тисячі жертв в урочищі Облоги, неподалік Ізяслава. А в серпні більше тисячі євреїв було страчено в долині, неподалік села Сошне.

Ведуча 2. Саме тут обірвалося життя маленької дівчинки Світланки – дочки єврейки і  українця -- генерала Савелія Коростія. Її так необачно залишив батько перед самісінькою війною в бабусі.

Театральна постановка.

Дівчинка Світланка і бабуся йдуть, гнанні фашистами.

Дівчинка. Бабусю, подивись, які гарні квіти – волошки, маки, польові дзвіночки.

Бабуся. Так донечко, так мила. Зірви квіточку, притули до свого серденька.(дівчинка зриває квіти)

Бабуся. Боже ж мій Боже, невже така доля судилася тобі, Світланко!?

Дівчинка. Бабусю, а що то за пташка так гарно співає для нас і сонечка. (чується спів пташини)

Бабуся. То жайворонки дзвінко заливаються. Слухай доню, слухай цю пісню. (пригортає і голубить дитину)

Чується постріл, дівчинка і бабусі падають додолу.

Ведуча 1. І обірвалося життя дівчинки ворожою кулею. І довелось онучці розділити лиху долю з бабусею. Тепер на тому місці побудовано пам’ятник жертвам голохосту, а поряд погруддя маленького янголятка. Цю скульптуру вилив ізяславський митець Микола Ткачук, товариш Василя Кравчука.

Ведуча 2. Такою була війна. Таким було її хиже лице. А багатьох ізяславчан ще й вимучила неволя в Німеччині, куди їх вивезли на каторжні роботи. Той, хто бачив і чув ридання матерів, від яких відбирали дітей на фашистську каторгу, мабуть, ніколи не забуде цього.

Вірш «На світанку дерева плачуть»

На світанку дерева плачуть,

Поки сонце сльозу осушить.

На світанку дерева бачать:

Обеліски під ними тужать.

На світанку дерева чують

Як земля гомонить з вітрами,

Синім полум’ям даль хвилює –

Розболілися давні рани.

Шаленіла свинцева злива,

Загубила любов юначу.

Тихий смуток пливе тужливо –

На світанку дерева плачуть.

Викладач. Але в ті грізні часи, завжди підтримували у боях і походах наших солдат віра, надія любов.

Виконується пісня на слова С.Козака «Надія, Віра і Любов».

Викладач. 2003 року обласна колегія історико-меморіального серіалу «Книга пам’яті України” створила «Книгу скорботи України. Хмельницька область». В цей чотиритомник світлої пам’яті загиблих увійшли нариси по кожному районі, які передували поіменним спискам загиблих жерв фашизму.

          361 сторінка відкриває читачам нарис В.Кравчука «Палало небо над Горинню». І це не художній твір, це реальні події – свдчення страшних двох років і вісім місяців. Саме стільки часу Ізяславський район топтали фашистські чоботи.

Учениця зачитує тези з книги.

Стapi люди казали, що древній Ізяслав горем підперезаний, бідою охрещений. А ще кажуть, що й сама Горинь-річка, яка перетинае місто з півдня, пiвночі та сходу i далі несе свої  води у славутські ліси, тому так називаеться, що в ній заховано багато горя людського, печалі одвічної.

Адже за майже тисячолітню свою iсторію Ізяслав зазнавав сотні набігів жорстоких поневолювачів, палав у пожежах, здригався від вогненних громовиць. I кров людська, кров оборонців міста змішувалася з водами Горині.

Починаючи з часів татаро-монгольської навали,  місто і район раз по раз відчували на coбi  наскоки чужинців, які прагнули поневолити, -загарбати цей благодатний край. Лише в XV i XVI століттях через кожні 10—12 poків на Волинь, до якої  входив Ізяслав, нападали татари.

Та найважчою з воен, найтяжчим горем для ізяславчан стала Велика Вітчизняна війна.

А скільки було  трагічних доль! Адже лише з Ізяславського району на каторгу у Німеччину було відправлено 3600 бранців.

Два роки i вісім місяців «господарювали» фашисти в древньому Ізяслатві та районі. За цей час було знищено тисячі  будинків, розстріляно, повішено, закатовано у в'язницях десятки тисяч громадян.

Якщо до війни в Ізяславі  нараховувалось 11859 жителів, то після звільнення міста їх було заледве шіссть тисяч.

За підрахунками єврейської  громади у місті  та районі  було розстріляно біля 10 тисяч євреїв.  Ixhi могили знаходяться в урочищі Облоги, на берегах річки Сошенка поблизу села Сошне, в селах Білогородка, Кунів та в інших місцях.

Щороку в центрі 1зяслава у старовинному сквері в День Перемоги відбуваеться громадянська панахида на братській могилі, в якій знайшли свій останній притулок 800 партизанів.

278 воїнів i партизанів спочивають у братській могилі у Плужному, 348 у Білогородці.

Виконується пісня на слова Ліни Костенко «Тут обелісків ціла рота».

Ведуча 1. Ми, живущі нині, і народжені нові покоління, маємо носити в серцях незгасну гірку пам’ять і свято берегти мир, за який тисячі людей віддали життя. Жити і радіти кожному дню. Вітати сонце і небо, любити людей.

Ведуча 2. Нехай цей реквієм полеглим В.Кравчука озветься в наших душах, всіх українців, як данина їх світлій пам’яті.

Вірш «Реквієм»

...................................................................................................

Над ними клени тихо плачуть,

На камінь падає роса.

І тільки душі їхні бачать:

То не росини, то сльоза.

Сльоза в дощах, сльоза у росах,

І хмари суму у вітрах.

Вже в наречених сиві коси

Й хрести стоять на матерях.

Гаряче серце батька й сина

Безжальна куля відняла.

І рідна мати Україна

їх в рідну землю прийняла.

Не забувай про них, земляче.

Спини ходу, схили чоло,

Нехай душа твоя заплаче.

Сплетім вінки з добра й любові,

Аби звільнити світ від сліз.

Хіба ж немало горя й крові,

Що нам двадцятий вік приніс???

Викладач. Звичай зобов’язує поминати мертвих хлібом. Ми розділяємо хліб між усіма присутніми в залі. Царство небесне всім, хто помер, загинув в роки війни, земля їм пухом. Царство небесне тим, хто загинув у нинішній війні за Україну. Царство небесне сотні небесні. Слава Україні….Героям слава!

Виступ Василя Кравчука.

Викладач.  Мати! Яке величне слово. Саме матері утримували своїм терпінням і любов’ю на полі бою синів. В блокаду Ленінграду Максим Рильський читав «Поему про матір», щоб підтримати дух жителів міста. Саме про матір з теплотою пишуть наші поети земляки В. Кравчук, Ю.Ряст, Л.Рудковська, Г.Зінчук.

З великою теплотою пише про матір наш земляк, поет-воїн Л.Левицький, перебуваючи в центрі фронтових подій.

Учні декламують вірші

Учень декламує поезію Левицького, датовану 30.07.1942.

Вокальна група працівників ліцею виконує пісню «Мамина коса».

Ой, чого калина віти нахилила –

Чи багато цвіту, чи важка роса.

Та чого ж так рано, мама посивіла?

А була ж у неї золота коса.

Звучить пісня «А над Горинню хвиля синя»

Ведуча 1.

І перегорнемо іще одну сторінку нашої зустрічі з Василем Кравчуком. Це чиста сторінка для творчої пам’яті. Адже, саме його письменницьке перо, пам’ятає у своїх творах  – війну. Саме йому дано берегти пам’ять про Ізяслав, ріку-Горинь , дай Боже, ще багато років. Саме Василь Іванович має занотувати теперішні страшні події війни в Україні для майбутніх поколінь аби сильні і вільні духом зростали в єдиній і неповторній Державі.

 Ведучий 2.

Нехай шанують мирні люди, страшні будні наших воїнів на грізному сході. Вони звертаються до нас у віршах, у героїчних піснях під звуки гітари. Нехай же лунають вірші воїнів АТО, нехай звучить їх пісня.

Вірш

1.В нас зима… Та червоно-біла…

 В нас жорстока така зима…

 Скільки хлопців вона скосила,

 Скільки знищить іще вона…

 Скільки небо разів проплаче,

 Скільки буде іще хрестів…

 І батьки скільки ще побачать

 В дерев′яній труні синів…

 Скільки будуть ще говорити :

«Люба, мила моя, вернусь…»

 Скільки будуть питати діти :

 «А коли вже прийде татусь?»

 Скільки квітів ще буде сіять

 Ця жорстока війна в труну!

 Будь проклята навік, Росіє,

 За ненависну цю війну!

Звучить пісня «Над землею тумани»

Викладач:

Вічний вогонь палає,

Дзвенить у долі століть.

Вічний вогонь закликає

Щастя живих бережіть!

Вічний вогонь клекоче:

Люди, не треба війни,

Щоб не вмирали дочки,

Сестри, батьки і сини.

 http://youtu.be/47pxV-TJHg8

НОВИНКА-ПРЕЗЕНТАЦІЯ НОВОЇ КНИГИ ЗЕМЛЯКА ІЗ АРАБСЬКИХ ЕМІРАТІВ (СЕЛО ХОТЕНЬ ІЗЯСЛАВСЬКОГО РАЙОНУ) ВІКТОРА ОСТАПЧУКА

УРОК-ПРЕЗЕНТАЦІЯ "У СЕРЦІ ОКРИЛЕНИХ МРІЙ" (ЗУСТРІЧ ЧЛЕІВ ЛІТЕРАТУРНОГО ГУРТКА З ЛЮДМИЛОЮ РУДКОВСЬКОЮ) У ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПОЕЗІЇ)

 http://youtu.be/b0wfBefYfSw

 http://youtu.be/KnNXqQc017w

 http://youtu.be/J28Wpts5Z_E

 http://youtu.be/ZQ3h22ZlRGQ

 http://youtu.be/J5tFwS0RrLg

        ОБЛАСНА ВІДЗНАКА- ПРЕМІЯ  ВИКЛАДАЧА У                                                      РІЗНІ РОКИ                                      

ДПА. ІСТОРІЯ ПОЛІССЯ У ПЕРЕКАЗУВАННІ ВИПУСКНИКІВ. "ОСТРОГ"

РОБОЧИЙ ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ

03 .11 . 2017р.

Група №25. Професія:соціальний робітник; молодша медична сестра з догляду за хворими.

Тема: Література рідного краю.

«Коротке свято наших бідних душ…» (за В.Остапчуком с.Хотень)

Освітня мета: прививати любов студентів та інтерес до української культури, безмежну любов до рідного краю, рідної мови як найважливішого засобу пізнання, спілкування і впливу. Відтворити відомості про літераторів рідного краю, зіставивши власні висновки з думкою письменників; з’ясувати особливості жанрів поезії та лірики, співвідношення соціального, людського та традиційного у мистецтві Ізяславщини,  дотримуватися норм літературної мови при виробленні вмінь і навичок творчого мислення; сприймати усне і писемне мовлення, зразки образотворчого мистецтва Ізяславщини, Хмельниччини, документальний відеоматеріал про бійців АТО, аматорів малювання – ліцеїстів, учасників різних конкурсів малюнку; користуватися різними способами почутого, прочитаного, баченого, відпрацьовувати інтонацію і виразність під час створення і декламування віршів; вдосконалювати та редагувати написане, виправляти орфоепічні недоліки, оцінювати власну роботу та роботу одногрупників, працювати з додатковими ілюстративними дидактичними, відеоматеріалами та підручниками, іншими засобами навчання; правильно вживати знаки пунктуації. Відповідно до авторського бажання та правил правопису, конструювати строфи  у відповідності до комунікативного завдання передачі відчуттів; доводити власне розуміння творчого і духовного; закріпити навички творчого аналізу, словесного тлумачення та культури мовлення майбутнього робітника соціальної сфери.

Розвивальна мета:розвивати особистісний потенціал творчої молодої людини, фаховика – співрозмовника у діалозі, зв’язне мовлення, орфоепічну грамотність мовлення, виразність читання, пам’ять, логічне та образне мислення, самостійність, творчі нахили,правильно проводити синонімічну заміну з метою підсилення тієї чи іншої стилістичної ознаки.

Виховна мета:виховувати у студентів любов до літератури рідного краю як основи становлення цілісної особистості у любові і всесторонньому розвитку; повагу до рідного слова, до людини; культуру професійного мовлення; гуманне  ставлення, розуміння внеску видатних людей, творчих дітей, земляків зокрема, у розвиток суспільства, України в умовах нинішніх подій; свідоме ставлення до власних вчинків; зацікавити пізнанням нового у світлі нинішніх подій, -- боротьба за цілісність України в умовах АТО на Сході.

Творча мета: «Знання мають слугувати творчими цілями людини; мало накопичувати знання: потрібно розповсюджувати їх якомога ширше і застосовувати у житті. Творчість – це поєднання багатства дрібниць в одне більш-менш велике ціле досконалої форми» (М. Горький-М.Рубакін).

Професійний аспект:Естетичні смаки, вміння аналізувати і робити висновки, здібності до самовираження, самопрезентації у діяльності соціального робітника.

Обладнання та засоби для реалізації мети уроку: Теоретично-пізнавальний посібник-хрестоматія. На лелечому крилі. Література Ізяславського краю. Г.Даниленко-Зінчук; документальне відео «На лінії вогню»; мультимедійна презентація дидактичного матеріалу до уроку у слайдах; фоновий запис пісень С.Драч; репродукції картин М.Ткачука і малюнки ліцеїстів, роздавальні дидактичні матеріали; Додаток «Лист» , Тарас Шевченко. Том 1; передуюче домашнє завдання, виконане студентами (фронтальне, індивідуальне); мобільні телефони; куточок кабінету «Земляки -- творці слова»; робочі зошити студентів для письмового нотування основних тез уроку.

Тип уроку:  Культурологічний екскурс у творчій студії молоді

Хід роботи уроку

І. Організаційна частина.

1.Перевірка наявності студентів та їх психофізичної готовності до сприйняття, розуміння та практичної діяльності у діяльному «колооберті» на уроках  (відтворення відеоматеріалу до уроку за словами Ю.Ряста «Йдучи, завжди озирнутися слід…)

Відеоролик №1

Вступне коментоване слово викладача з використанням поетичної збірки

        Недаремні, не порожні слова земляка, письменника, журналіста, великого педагога та літературного критика Юрія Ряста, тому що там, у далеких світах, як пише Дмитро Чередниченко (Ю.Ряст «Многая літа»): «Перед  ним вимальовувалися колодязні журавлі, що в криниці дзвонкові задивилися, сумливі птахи, яких наші прадіди і діди приручили, як прийшли вони до води.

І згадувалася рідна Хмельниччина-Ізяславщина, розлога душею, хвилепружна невтоленною жадобою до краси, до життя. І бриніло невтишимою тугою материне слово про те, що, сину мій, на рідній земліі береги надихають, і небо благословляє.

        Мабуть дійсно, усе починається на цьому маленькому окрайці землі – батьківщині. Саме тут, із маленького паростка, від батька і матері, народжується, формується особистість кожного з вас – ім’я якій – Людина. То можливо варто торкнутися глибинного коріння, не забувати його, цінувати, тому що це наші прадіди і діди для нас утримували, це наші письменники для на с вичитували у своїх творах. Можливо варто поглядом своїм зустрітися з люблячими очима матері, які благословляють на шлях широкий – шлях до збагачення мудрістю, лобов’ю, творчим обдаруванням у формуванні власного  «Я». І почнемо ми наразі з першооснови становлення…

Слайд 1, 2

2.   Аутотренінг ліцеїстів

Студент 1: Я – громадянин  України.

Студент 2: Я – люблю свою державу, край дитинства і юності,  материнську мову.

Студент 3: Я дбаю про красу і неповторність української слова.

Студент 4: Культура мовлення у професійній діяльності – моє друге обличчя.

Студент 5: Я прагну миру для свого народу, і, схиляю голову перед героями- бійцями української армії на Сході.

Студент 6: Я – студентка. Я – особистість творча. Я міркую, замислююся, щоб будувати нову неповторну Україну.

Речетатив студентства групи разом: Ми хочемо знати, навчитися нового і поділитися тим, що знаємо.

3.   Наочна настанова (як доповнення до аутотренінгу від викладача).

Слово земляків-митців це сила, що приходить на допомогу, щоб ви, наша молодь, майбутні професіонали у соціальній сфері, полетіли до зірок. Сила, яка була, є і буде. Бо це мова душі геніїв, які теж були  дітьми своїх матерів, полум’я, яке гріє вірних і спопеляє геть бездушних. Ну хіба ж можна розірвати молодь і мову літератури. Хіба ж можна відірвати дітей від свого острівця дитинства. Неможливо…

…Слово письменства, у поєднанні мистецтва живопису, скульптури і музики – це корінь, а ви – плід.

Слайд 3,4,5

ІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

(мультимедійна презентація дидактичної настанови у різних ракусах)

Епіграф до уроку – мотивація навчально-виховної діяльності:                  

І намагайсь частіш бувати,

Частіш, ніж випадає сніг…     Ю.Ряст

IІІ.Активізація опорних знань. Відтворення теоретичних відомостей та ключових питань.   (коло оберту)

1.Театр одного актора за передуючим завданням.

Слово викладача.

Передуючим завданням до сьогоднішнього уроку, -- було визначити і самостійно виділити із творчого доробку, думки письменницького коша земляків про роль мистецтва загалом у формуванні і творенні національно обдарованої особистості молодої людини, бо кожне ваше слово у відвідини – промінь сонця, яке теплить рідний батьківський край. (робота за посібником-хрестоматією: Література Ізяславського краю. На лелечому крилі. Г.Даниленко-Зінчук)

Студенти перечитавши творчість письменників виголошують висновки:«Про мистецтво слова, музики, живопису,  яке відкриває шлях у власну творчість».

Нотовані відповіді виконані студентами (записано з робочих зошитів опісля проведеного уроку)

Студент 1: Високе мистецтво літератури і живопису, народний фольклор і сучасна музика, за словами Шевченка, виконують суспільно-впливову і виховну роль, що естетично просвітлює людей.

Студент 2: Юрій Ряст наголошує про те, що враховуючи музику, живопис, які впливають на людину безпосередньо через зір та слух, літературний твір охоплює усі рецептивні елементи сприйняття. Тому музика, слово і живопис – це нерозривні складові твору.

Студент 3: Олексій Губко, вважає, що служити Вітчизні – це правда козака, тому що ми усі від роду козацького – з його традиціями, славою піснею у фольклорі.

Студент 4: Досить цікавим є життя Василя Кравчука, бо окрім прози, поезії та гумору, славним виявився композитором, з 30-літнім стажем директора Ізяславської дитячої музичної школи. Мистецький актив думки Василя Івановича вказує, що слово „мистецтво” – це цілий великий світ художньої творчості, що об’єднує і літературу, і живопис, і музику, і архітектуру, і скульптуру .  Об’єднувати їх в одне ціле особлива здатність людини творити, відтворювати „сприйнятий нею світ”. Мистецтво є засобом спілкування, формування цілісної особистості, її творчого духу й ціннісних орієнтацій. Крім того, воно приносить людині задоволення; воно робить особистість духовно просвітленою. Іншими словами, мистецтво – форма духовної активності людини, тому й супроводжує її на всіх етапах розвитку, починаючи з часу її перетворення з істоти біологічної на істоту духовну.

Студент 5: І продовжуючи думку про мистецтво, наголосити можна, що творцем краси і слави рідного краю, є Микола Ткачук – художник, скульптор, автор пам’ятників і стел в Ізяславському районі, творець поетичного слова під наставництвом Василя Кравчука, який вказує, що зрозуміти таїну світу й людини, усвідомити себе, виразити захоплення красою світу і втілити свою здатність до творчості в камені, глині, бронзі, у словах пісні, у замовляннях і міфах – досить складно, але різноманітність видів мистецтва виступає як свідчення різноманітності форм, у яких стало можливим вираження людської духовності. Твір мистецтва може виступати у вигляді матеріального предмета – скульптурної фігурки, картини, будинку, якими милуємося при зоровому сприйманні. В іншому випадку твір мистецтва розкривається перед нами в часовому плані: під час слухання музики, читання вірша, оповідання або повісті.

Студент 6: Ігор Римарук відчуває слово і намагається з ними експериментувати, змушуючи його резонувати, виказувати внутрішні жести, бо на далекого предка, поет дивиться як на свого двійника, прагне зрозуміти його вчинки і їх наслідки тепер та в майбутньому:

Клятви якої, аби упізнав мене ліс?

Як пролетіти мені понад яром чужиння?

Може отак – навпростець?..

І тікає ожина.

Може навскіс?..

І крило, ніби рана, навскіс…

Студент 7: Композиторка і виконавиця власних пісень Світлана Драч вважає   важливою особливістю літератури як мистецтва слова є і сам характер використання засобів, із яких створюється образ у кожному з видів мистецтва. Художні образи в музиці створюються самим характером, послідовністю звучання та силою звуку. Скульптор вирізає свої образи з каменю чи з дерева, виліплює з глини, а художник малює їх за допомогою фарби чи олівця. І в кожному випадку сам камінь, дерево чи глина, фарба або тон олівця стають матеріалом образу. А художній образ у літературі створюється не самим звучанням слова, коли воно вимовляється, не його виглядом, коли воно написане або надруковане, а його змістом і тим збагаченим смислом, якого воно набирає в літературному творі.

Студент 8: У спогадах матері Леоніда Левицького, який загинув у період Другої світової війни, залишивши нащадкам «Недоспівану пісню», читаємо таке: « Льоня дуже любив життя і відчував усю його красу. Можливо, син і став поетом, бо прагнув оспівати прекрасний час світлого дитинства, любов до своєї землі. І не тільки у поезії. Теплими весняними ранками, він ішов у парк, щоб годинами вимальовувати на мольберті картини природи і портрети талановитих письменників».

Студент 9: Душа Людмили Рудковської прагне музики у збіднілих людських серцях, високих духовних поривань мистецтва:

За стіною лунає музика –

…………………………..

І, здається, звучить за стіною півсвіту,

А півсвіту навпроти – мовчить. Чому?

Люди, байдужі до любові, краси і добра,

Де ночує тепер ваша музика?

Слайд 6

Слово викладача про Шевченка-поета, Шевченка-художника

Важливою особливістю літератури як мистецтва слова є і сам характер використання засобів, із яких створюється образ у кожному з видів мистецтва.

2.Теоретичний матеріал для повторення.

Вибір амплуа (жанру вірша)

Слово викладача

А тепер наступна частина нашого уроку – це власна творчість у студії, аби наші душі відчули свято. І він цікавий своєю новизною, тобто – експерементом. Але ж, повернімося назад…ви знаєте, що визначено багато жанрів у поетичній творчості.

3.Словникова робота через пошук в Інтернеті(інший варіант – повторення з роздавального матеріалу)

Які жанри поетичного твору ви знаєте? (по необхідності, користування додатком)

Очікувані відповіді:

Гімн - урочистий твір символічно-програмового змісту.

Романс - це невеличкий ліричний вірш любовного змісту, призначений для вокального виконання.

Ода - урочистий твір уславлення, писаний на честь якоїсь видатної особи чи події, виражаються почуття поваги, захоплення.

Сонет - канонічний жанр ліричного вірша, який складається з двох катренів і двох терцин написаних переважно п'ятистопним ямбом з усталеною римою: абаб, абаб, ввд, еед (італійський сонет) або з трьох катренів і одного дистиха (англійський або шекспірівський сонет).

Елегія - ліричний вірш, пройнятий сумним настроєм.

Епіталама - твір панегіричного характеру, написаний з нагоди одруження.

Епіграма - невеличкий вірш, який висміює яку-небудь особу чи негативне суспільне явище.

Ідилія - невеликий, переважно віршований твір, в якому поетизується сільське життя.

Медитація - вірш філософського змісту, в якому автор передає свої глибокі роздуми про деякі важливі проблеми, інколи глобального значення.

Акровірш - вірш-загадка, у якому початкові букви рядків складають слово-відгадку.

Фігурний вірш - це вишуканий поетичний твір, в якому домінував зоровий ефект.

Верлібр - це вірш без рими і розмірів з довільним чергуванням рядків різної довжини.

Послання - це віршований літературний твір, написаний у формі листа або звернення до якоїсь особи чи багатьох людей.

Панегірик - жанр ораторської і поетичної творчості, своєрідний гімн на честь певної особи.

Алфавітний вірш -- дуже цікавий різновид віршів. У ньому кожна строфа починається з нової літери, а всі разом вони побудовані в алфавітному порядку.

Експериментальні вірші - вони побудовані на нетрадиційних способах римування, чергування ритму і так далі.

Лабіринт -- це ще один із жанрів візуальної поезії. Часто розглядається як варіант фігурних віршів. Це вірші, в яких різні літери з різних рядків складаються в зашифровану фразу або слово, в результаті утворюються геометричні фігури або лінії.

 Який жанр ви обрали?

Слайд 7

Цілевизначення адресоване студентам їз поясненням

Викладача (коло оберту)

БАНК ІДЕЙ

Знати:основні вимоги щодо написання поетичного твору Пам’ятати: 1.   Всім ідеям – За! 2.   Сила в єдності. 3.   Знання і творчість – у всьому! Принцип: «Знання мають слугувати творчим цілям людини. Мало накопичувати знання, потрібно розповсюджувати їх якомога ширше і застосовувати у житті: (М.Рубакін). Потрібно:  власний «продукт»=творчість+знання Що можемо? Що цікаво?захист власного продукту Як зробити? Власна мета: Хочу для себе під час уроку…(л/с вправа)

        IV. Аналіз матеріалу з метою систематизації вивченого. Виконання вправ із застосуванням узагальнених знань (узагальнюючих правил). (колооберт)

1.       Інтерактивна вправа «Лист» (студенти зачитують вголос лист з Всеукраїнської газети «Літературна Україна» про конкурс віршів «хоку» приурочений до Дня писемності).

ТАЛАНОВИТА І ТВОРЧА МОЛОДЬ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ…

Прийміть найщиріші вітання цієї осінньої днини від редакційної колегії  Газети письменників України «Літературна Україна».

Звертаюся до вас зі своєю командою і запрошую до участі в Літературному конкурсі «Вірші «хоку» в Україні», який приурочено Міжнародній святковості 9 листопада -- «День словесності».

Повідомляю, що це новий жанр вірша для українців, оскільки притаманний японській культурі. Але, щоб розширити обрії українського мистецтва на сучасному етапі, редакційна колегія дійшла спільного рішення щодо вибору жанру і, з обов’язковим залученням до проекту конкурсу, -- студентів професійних закладів освіти.

Сподіваємося, що листування наше не буде даремним і ви, молодь України, представники робітничих професій, проявите свої здібності творчого становлення, аби наша держава цвіла вишнею і калиною, як Японія – сакурою.

Вдачі і творчого натхнення!

                                      З повагою і сподіваннями

                                       Михайло Слабошпицький,

                                       фундатор фестивалю рідної мови

Студент (студентка) читає матеріал-повідомлення про жанр «хоку». (передуюче індивідуальне домашнє завдання)

Хоку (хайку) — традиційний жанр японської ліричної поезії, трирядковий неримований вірш, що постав у XVІ столітті на основі першої півстрофи танка і складається з 17 складів (5-7-5). Виникнення хоку було зумовлено розвитком міської культури. Існувало декілька шкіл хоку: Кофу ― "давня школа", пов’язана з іменем Мацунаги Тей-току; школа Нісіями Соїна; школа Сьофу ― "достеменна школа", що вважалася найсерйознішою школою, де найвизначнішим поетом був Мацуо Басьо, який реформував цей жанр, зосередившись на безпосередньому зображенні природи. Зверталися до хоку й такі поети як Танігуті Бусон (XVIII ст.), Кобоясі Ісса (IXX ст.), Масаока Сікі межа (IXX-XX ст.), Володимир Коломієць (XX ст.), Марія Ревакович (XX ст.) та інші.

Хоку вважають жанром пейзажної лірики, що будується на певному домінуючому образі, який має викликати в уяві закінчену картину. Однак із самого початку хоку виходили за межі однієї пейзажної замальовки. В трирядкових ліричних поезіях знайшли відображення й особливості японського суітосприйняття, звичаї та вірування японців, спосіб життя японського народу в найхарактерніших под-робицях, найтонші порухи душі.

Найчастіше розповідь в хоку ведеться у теперішньому часі. Це дає змогу автору показати свої переживання, які він відчуває у момент написання хоку. Також дуже важливим є те, скількома рисками малюються ієрогліфи хоку, які стоять поряд. Якщо кількість рисок рівна, то японці вважають, що це хороше хоку. А чим більша різниця в кількості рисок - тим воно гірше. Хоку заборонено писати на політичні, релігійні теми, а також про кохання.

2. Робота творчої молодіжної студії.

Слайд 8

Слово викладача

Ви тільки уявіть, у цих трьох рядочках повністю передано стан осені. Тому, наразі, відклавши підручниковий матеріал, зверніть свою увагу на живописні твори. Перед вами - репродукції картин Миколи Ткачука, Ізяславського художника, скульптора і, від части-поета, друга нашого гумориста Василя Кравчука, малюнки від різноманітних професійних конкурсів студентів нашого ліцею. Споглядаючи картини 14-річної хворої дівчинки з Вінниці Саши Авдєєвої, картини на дев’ятиповерхівках Кам’янця-Подільського,  малюнки на будинках та інших надбудов з різних  українських міст, переселенців-художників із Донеччини, малюнки дітей різного віку про бійців АТО, відеофільм та фотоелементи, репродукції картин про нинішнє, спогади Майдану тощо. Споглядаючи краєвиди добра-суму, ви маєте стати на якусь мить, творцями краси і добра у думках.  Для вас звучатимить пісні у виконанні Світлани Драч – авторки і композитора власних пісень з Ізяслава,  а наразі, викладача іноземної мови Інституту соціальних технологій Міжнародного університету розвитку людини у Хмельницькому. Власне у цьому виші можна продовжити навчання по закінченні нашого ліцею,обравши фах: соціальна робота, практична психологія, фізична реабілітація, що відповідає вашій навчальній спеціалізації тепер. І, звичайно, мати змогу зустрітися з талановитою землячкою.

 Відеоролик №2

2. Творче завдання: спробувати себе у ролі поетів, написати вірші хоку, щоб прочитати їх для загалу.

3. Орфографічна хвилинка «Запам’ятай»

Викладач: лише тепер, через стан власної душі, завдячуючи митцям нашого краю, які надихають на творення, передайте у зв’язному висловлюванні тематику побаченого і відчутого.

Слайд 9

-- І не забувайте кредо (переконання), що: «Мова наша – серце наше!»

4. Самостійна письмова індивідуальна робота студентів.

V. Узагальнюючий блок. (коло оберту)

1. Декламування віршів студентами.

2. Рефлексійна анкета:

Слайд 10

Лінгвістично-ситуативна вправа

1.В експерименті творчої студії я дізналася…

2.Повторила (-в)…

3.Зрозуміла (-в)…

4.Зробила (-в) успіхи в…

5.Навчилася(-вся)…

6.Труднощі я відчула (-відчув)…

7.Я не вміла (-вмів), а тепер умію…

8.Я змінила (-змінив) погляд…

9.Мене захопило…Творити на уроці…Бажаю продовжити…Було цікаво… Можу презентувати…

Очікувані відповіді:...(непередбачувані у залежності від психофізичного стану в даний момент)

Заключне слово викладача

Рано чи пізно в Україні восторжествували цінності вічні й сьогочасні, національні та загальнолюдські. І нехай ми дочекаємося,  щоб вони розвинулися та продовжилися у реальному, а не декоративному житті народу.

Слайд 11

Народ – це всі. Це місто і село.

Це люд, який мізкує й форму носить,

Голубить ноти й цифри плодоносить.

Хто няньчить слово й творить чересло.

VI. Підсумовуючий елемент уроку (Відзначення усних відповідей у бесіді)

1.Самооцінка учнів

2. Оцінювання роботи студентів викладачем.

VII. Диференційоване домашнє завдання

Слайд 12

Усім: читати твори письменників Ізяславського району.

Рівень1: визначити етапи формування особистості письменника у сім’ї.

Рівень 2: вказати своєрідність творення письменника-земляка на теренах рідної землі.

Рівень3: розкрити характерні ознаки творення твору на засадах ностальгії за батьківською землею.

Рівень4: творчість митця-земляка у контексті вивчення української літератури.

1. Література для використання: (вказівка викладача щодо звернення куточку «Земляки – творці слова»)

Г.Даниленко-Зінчук. На лелечому крилі. Література Ізяславського краю.

В.Остапчук. Дихотомія.

В.Кравчук. Синьоцвіт Горині.

В.Кравчук. Квіти Марії.

В.Кравчук. Веселі Ізяславці.

Інші добірки творів В.Кравчука

І.Римарук. Діва Обида.

І.Римарук. Бермутський трикутник.

Інші збірки поезії І.Римарука

Л.Левицький. Недоспівана пісня.

Л.Рудковська. Уже тому, що я людина

Л.Рудковська. Золоте руно.

Ю.Ряст. Многая літа.

Ю.Ряст. Курай.

Інші збірки поезії Ю.Ряста

Інформація  Інтернету

2. Інтерактивна вправа «Коло оберту»

Відеоролик 3

(передуючий коментар  викладача до відеоролику: від слів про матір, яка чекає і дивиться услід і до кінцівки уроку)
ВІДЕОПРЕЗЕНТАЦІЯ ДО УРОКУ У СЛАЙДАХ  

МЕНІ ГОСПОДЬ ДАВ ДУШУ ЖУРАВЛИНУ…

(посвята Василю Кравчуку – письменнику Ізяславського району)

Викладач. Кожен із нас родом із дитинства, звідти, де ранками зустрічаєш зорю і ловиш сонячних зайчиків, говориш з вітром, дощем, скелею, садом і морем. Де у кожному шелесті вчувається музика ніжності й любові. Говорять, щоб взнати, треба полюбити, а щоб полюбити, ―треба пізнати. І сьогодні завіса нашої зали відкриває у великому людському горі Реквієм для людини, ім’я якій Великий Подолянин – Василь Іванович Кравчук. Людини, котра вибрала собі долю сама.

     

Учень. Минало дитинство нащадка козацького роду, серед зеленого царства природи в мальовничій Кіндратці Ізяславського краю, що розкинулася біля кришталево чистої річки Понора. Цей зелений рай став для хлопця справжнім скарбом. Атмосфера повсякденної праці, в якій зростав Василь, шанування народних звичаїв прищепили хлопцеві естетичний смак, почуття любові та поваги до рідного краю, визначили подальший шлях у житті, що вилилися у поезії «Моє багатство»:

Поспішаю на зустріч з вітром

На стежки між поля і діброви

Пригощаюсь п»янким повітрям

Мов з коханням  вітаюсь знову.

Я хмелію від сонця й неба

І в душі відчуваю свято.

Пригортаю весь рід до себе

Я щасливий – тим і багатий.

У кишені моїй лиш гривня

Малувато. Та хто це бачить

Бо зате в мене небо синє,

Гай і поле…А це щось значить.

Учень. Незважаючи на голодний 1933р., 1937 р., війну 1941 року,  нестатки в сім’ї, дитинство було зігріте батьківським піклуванням і материнською любов’ю. Дитячі світлі враження, рідна мова, любов до першої вчительки назавжди увійшли в серце майбутнього письменника, вплинули на формування творчої особистості, були джерелом натхнення і багатим арсеналом у творчості. Про це читаємо у рядочках вірша:

У мене є шматочок світу,

Який завжди зі мною буде.

У ньому сонечком зігріті

Живуть дерева, трави й люди.

І я живу у цьому краї,

Де рідна мати народила

Зі всіх доріг сюди вертаю,

Бо тут свята її могила.

І я отут, у рідній хаті,

Давно прописаний душею

Я найбагатший із багатих

Бо й в сні стрічаюся із нею.

Летять лелеки сонце крилі.

Вони спішать до рідно краю

О рідна земле, серцю мила

В тобі снагу життя шукаю.

Учень.  1952-1953 навчальний рік Василь Іванович розпочав у Ріпківській середній школі – учителем. Незабаром тут організував оркестр народних інструментів, а потім шкільний хор молоді сіл Ріпки і Білеве. А затим, 30 років був незмінним директором Ізяславської дитячої музичної школи. А все тому, що прекрасно володів багатьма музичними інструментами, писав музичні твори, пісні, притому світ художнього слова супроводжував Василя Кравчука на кожній стежині, у кожній думці, як у вірші «В країну поезії»:

Ген той горбок. За ним долина.

Спішу туди по вірші й настрій

Душа чаїнокрила лине

І в серці в мене квітнуть айстри.

Я літній весь із часу з’яви,

Відколи мама народила

Тому й люблю так сонце й трави

відчуваю в серці крила.

В моїм єстві добро розлите

Аби воно здолало горе

В собі триматиму я літо,                                                                                  

Поки його зима не зборе.

Учень. Минали роки, залишаючи по собі хвилини радості і печалі у серці Великого Подолянина. Виросли сини, зростають онуки . Але і болем скраєне серце людини роками довгими, втратами важкими. Батько не повернувся із полум’я війни,  не стало брата Володі, сестри Лідії, відійшла у вічність мати письменника, полинула за обрій кохана дружина Марія, але пам’ять не згасла, пам’ять залишилась і строфами із серця лягла на папір.

Виходить три учні і декламують вірші.

Вірш «Перемога і біль»

(пам’яті батька)

Йшли у вічність у грози батьки і сини.

Смерть збирала в пожарищах мито.

І дитинства не знали ми, діти війни,

Бо його було спалено; вбито.

Батьку, батьку. Ще й нині до нас

Ти приходиш у пам’ять із бою.

У яку ж то хвилину твій погляд погас.

Як життя розлучалось з тобою?

Ми ж бо ждали тебе, мама й діти твої

І в чеканнях тих снили з тобою.

Десь поволі стихали ті смертні бої.

Але ти не вернувся із бою.

Ти за себе й за нас залишивсь на війні

Лиш на камені ім’я читаю

І сльоза затуманює погляд мені

Коли в день той скорботний вертаю.

Вірш «Пам’яті брата Володі»

У вікна глянув сірий ранок,

Пообіцявши сірий день.

Пливуть нечесані тумани

І сльози падають з вишень.

Руді листочки впали долі

І щулять плечі ясени.

Мій сум бреде по стежці болю,

Що впав на душі восени.

На стежці тій згадаю брата.

Пройду по ній в юначий час.

Та не знайду того, що втратив,

Бо промінь той навіки згас…

Вірш «Пам’ять»

Немов у пісні, в хаті мами

Сиджу в задумі за столом

Десь ходить провесінь полями

І виснуть хмари над селом.

Іще бреде снігами лютий

Стежки вимощує весні

А в серці в мене біль осмути

Що стільки літ живе в мені

Цей місяць дав для нас всіх маму

Але й забрав її від нас.

Вона в серцях. Вона із нами –

Не подолає мами час.

Вірш «Прости нам, сестро…»

Ти повернулась у рідне село

Й в землю знайому лягаєш.

Горе у нашу родину прийшло –

Ти нас усіх покидаєш.

Ми проводжаєм навіки тебе

В тяжку скорботну годину.

Небо погасло в очах голубе

Вчительки, мами, Людини.

Вже не подзвониш у ранковий час,

Не усміхнешся з порогу.

Кидаєш, рідна, назавше ти нас,

Йдеш у далеку дорогу…

Будеш лежати в печалі віки,

Нині ж прощаєшся з нами.

Десь там зустрінуть тебе земляки.

Ти ж бо вернулась до мами…

Вже відкували зозулі тобі.

Білого світу не бачиш.

Тільки хмарини колись у журбі

Дощиком з неба заплачуть…

Вірш «Марії»

Високе небо й сонце в ньому.

Поволі день кудись бреде.

Я не спішу тепер додому,

Бо там ніхто мене не жде…

Там лиш сумують рідні стіни,

Що бережуть твоє тепло.

А біль душі мене не кине,

Бо сонце вже твоє зайшло…

………………………………..

Знову пірну у замрію,

Давню стежину знайду.

В спогаді стріну Марію,

Наче зорю молоду.

Учень. Проживаючи в древньому місті над Горинню, Василь Кравчук часто задумувався над його трагічною історією. Пише вірші, прозу, гумор і сатиру – друкується і, завжди у пошуку. У творчому доробку письменника майже 40 книг. Протягом усього життя Василь Кравчук співпрацював з періодичними виданнями де виступав у ролі публіциста. Розкриваючи радості і жалі оточуючого люду і своєї країни. Цьому простому, хорошому чоловікові присвоєно звання «Заслужений працівник культури України» а окрім цього, він, лауреат літературних премій імені Степана Руданського, Микити Годованця, Степана Олійника, Наталі Забіли, премії Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» та міжнародної премії фонду «Святої Марії». Василь Іванович «Почесний громадянин міста Ізяслава»,  член Спілки письменників України у багаторічній діяльності депутата районної ради.

Учень. Творчість В.Кравчука відкриває безмежний світ, в якому можна «працювати над собою» -- самостверджуватися як писав митець:

Чи є в людини крила?

Чи є в людини птах?

Щоб там не говорили,

А я скажу, що так!

Не кожен зрозуміє

Це твердження моє –

Якщо в людини мрія,

То крила в неї є.

…………………………..

Що ж таке письмо нашого земляка – Василя Кравчука? Це сила, що приходить на допомогу, щоб люди встали та полетіли з нею до зірок. Сила, яка була, є і буде. Бо це мова душі, полум’я, яке горітиме, скільки б його не гасили. Тому що не обійшов увагою Василь Кравчук ні маленьких, ні юних, ні дорослих. Усім його твори до душі, і кожна людина знаходить у тих рядках щось близьке своєму серцю, як «В центрі літа»:

Що є краще літнього роздолля

Під розлогим небом голубим

Зупинись мій друже серед поля

Поспілкуйся думкою із ним.

Бо воно ввібрало вічність в себе.

Береже і буде берегти

Те, що є святим для мене й тебе.

А життя ж не поле перейти…

А життя – то далі преширокі

І щоб їх із гідністю пройти

Маєм взяти скарби на всі роки –

В серце сонця. В душі – доброти.

Викладач. Та відлетіли птахи у вирій осінній. 25 листопада 2015 р. серце Василя Кравчука перестало битися. А душа розправила крила журавлинні, щоб оселитися у райському саду, серед жоржин і янголів. На спомин про себе митець залишив велику любов до України, рідного краю, щиру любов до батьків, повагу до людей і ніжне кохання двох сердець. Все це – відгукується у його книгах – потрібно тільки читати їх в унісон з власною совістю і серцем. Одна людина із кола письменника сповістила на поминальному мітингу, що Василь Іванович Кравчук не покинув нас, а просто перестав писати. Тому пам’ятаймо цю світлу людину, талановитого письменника-гумориста, співця рідної землі. І нехай прозвучить ця посвята перед хвилиною мовчання.

РЕКВІЄМ (памяті В.Кравчука, 25.11.15)

Свіча мерехтить, на сльозі не згасає,

Тріпоче душа –  дивним спалахом був.

Ховається погляд його, серед зали –

У полум’ї слова, у полум’ї дум.

Востаннє розправив крило понад димом,

Свічу запалив  у натомлений час…

Був світлим наставником, батьком і сином,

Той вогник палаюче гріє  – не згас.

А свічка, міліючи воском, ридає

Освячує  Райську дорогу митцю.

На спогаді слово – його, вже немає…

Для Бога тримає молитву свою.

За долю окрайця землі дорогої,

Вишневі садки, верболози, Горинь…

За волю Вкраїни, години святої

За сонце у небі й  духовну теплінь.

                                      Галина Зінчук (Даниленко)

Живою згадкою про В.Кравчука в Плужненському ліцеї відкритий музей-світлина, аби завше мати нагоду увійти в світ легендарної людини.

VIII МІЖНАРОДНМИЙ МОВНО-ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС-ФЕСТИВАЛЬ 2017

 ЗА УСНИМ ВІДЕОЖУРНАЛОМ 

КАЛИНОВЕ НАМИСТО ШЕВЧЕНКОВОГО СЛОВА

(СТАТТЯ У ГАЗЕТІ "Зоря Надгориння") 

Сто років… Ні!

Сто років… Ні!  Відколи люд живе,..

^{………………………………………………………………..}

Живе один з найбільших в світі творів –

Шевченка невмирущого «Кобзар».

10 жовтня 2017 року стартувавVІІІ  Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді. З цієї нагоди відбулося урочисте фестивальне відкриття  в Плужненському  професійному аграрному ліцеї. Благословенно звучали слова Великого Кобзаря у віршах В.Кравчука зі збірки «До тебе, Тарасе, ідемо…», який відродив і повернув рідному народові слово, пішов за це слово на хрест, спокутуючи десятиліттям каторги. У перекличці, старостати ліцею і члени предметного гуртка «Зґарда» Даниленко М.,  Слободенюк А., Мошкун В., Грицюк Н., Задорожна Ю., Лисак Р.,  представили учням та працівникам вервечку згадок українського письменства про Шевченка. Розповіли про унікальну позачасову співзвучність Тараса Григоровича з почуттями свого народу; про його релігійні погляди, у яких верх бере любов до ближнього, пошана до батька-матері, вшанування материнства та рідного слова.  Декламували вірші з «Кобзаря»  та висловлювання митців про красу і природність української мови Тимчук Г.,  Колтунова Є., Смірнова М., Романюк С., Сівчук Г. Глінщіков І, Чепелюк Н, Даниленко Д, Коваль В., Гендель І. Усі присутні на святковій лінійці в черговий раз переконалися, що Муза у Шевченка жива, вона саме українська, багатолика, мінлива і водночас стала у своїй життєдайності й святості.

         Отож, як підсумували учні у своєму виступі, Тарас Шевченко як митець – це був сам народ, його пісня, що виливалася з глибин душі, відповідно до стану сучасної народної історії.

                                                                    Викладач української мови

                                           і літератури

                                                          Плужненського ПАЛ

                                                        Г.Даниленко-Зінчук

ЗАВДАННЯ ДЛЯ УЧНІВ І-ІІІ КУРСУ, (спецгрупи) ДЛЯ УЧАСТІ У VІІІ МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОМУ КОНКУРСІ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

2017-2018 н.р.

І КУРС

1.   Інтелектуальна гра «Анаграма».

Методична цінність:  в процесі роботи над словами-професіоналізмами,  тренується увага, зосередженість, наполегливість, глибоко засвоюються закони словотвору, орфоепії й правопису.

Правила гри: із пропонованих слів треба утворити нові шляхом

пере комбінування літер, складів.

Текст для гри: зерно(резон), краб(брак), клапан(планка), гонор(гроно),волос(слово), голова(волога), наказ(казан), банка(кабан), норма(роман), попіл(поліп), масло(смола),сарай(сайра), салат(атлас), осел(село), колба(бокал), замок(мазок), морока(комора).

 2. Повернути у висхідне положення слова, які розташовані у довільному   порядку, так, щоб утворилося речення із закінченою думкою.

Професіоналізми/групи/мовленню/слова/професійної/це/властиві/словосполучення/та певної/ людей.(Професіоналізми – це слова та словосполучення, властиві мовленню певної професійної групи людей)

Сам/люди/шануй/тебе/себе/шануватимуть. (Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе)

тим/вільніша/Чим/самодисциплінованіша/людина/вона. (Чим людина самодисциплінованіша, тим вона вільніша)

дворів/в/Знайти/сутінках/надію. Л.Рудковська (Знайти надію в сутінках дворів)

3.Позначте рядок, у якому в усіх словах замість крапок слід вставити  о.

А  Г..рячий, ч..ниці, к..люжа, к..тушка;

Б  с..лома, р..зумний, л..пух, г..нити; *

В  п..гано, ч..ловік, пш..ниця, ч..рниця;

Г  б..гатство, кр..пива, л..патий, ж..натий.

4. Що таке «транскрипція»?

А  Звукова будова мови;

Б  смислове й граматичне об’єднання слів;

В  мовні засоби зв’язку речень у тексті;

Г  звуковий запис слова. *

5. Мовленнєвий етикет – це:

А  сукупність речень, об’єднаних у тематичну цілісність за правилами певної мовної системи;

Б  правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців; *

В  обмін інформацією, передача її однією людиною іншій;

Г  правила вживання слів.

6. Уяви себе письмннником-початківцем. Спробуй творчо написати феєрію про щастя (дружбу).

Феєрія (від франц.— фея, чарівниця) — один із жанрових різновидів драми. Для цього драматичного виду властивий фантастично-казковий сюжет, у ньому відбуваються неймовірні з реального погляду перетворення, поряд з людьми діють створені уявою письменника фантастично-міфічні істоти. Яскравим зразком драми-феєрії є «Лісова пісня» Лесі Українки.

ІІ КУРС

1.     Інтелектуальна гра «Вкраплення».

Методична цінність: гра сприяє виробленню стійких перекладацьких навичок, закріплює їхню зорієнтованість щодо добору відповідної лексики за умов міжмовної інтерференції, виховує потребу в точному, виразному мовленні й намагання дотримуватися норм літературної мови, а також збагачує словниковий запас, розвиває увагу і спостережливість, естетичне сприйняття творчого доробку письменників-земляків й образне бачення світу.

Правила гри:  У пропонованому тексті замінити вкраплені елементи російської мови українською лексикою для довершеного зв’язного тексту. У тексті вкраплення взяті у дужки. При заміні на українськомовні слова, дужки не ставляться.

Текст із чужомовним вкрапленням.

     Миколі (восемнадцатый)вісімнадцятий. Він вже парубок і йому вже майже (каждуюночь)щоночі сняться оті дівочі оченята – карі, (серые)сірі, голубі. І (улыбкипосмішки) звучать не лише на вулиці, але й в (сердце)серце.

     У нього кохання ще (впереди)попереду. Але вечорами він (уже)вжеяк рівний стоїть у (юрбе)гурті сільських парубків. Співає і танцює з (де вушками)дівчатами під гармошку, на якій вправно витинає (краков’як)краков’якчи парапетгармоніст Іван Ночнюк.

     (Николай)Микола тепер у (предчуствии)передчутті студентськогожиття. Поїхали недавно (со)зі своїм ровесником Іваном Кучеруком та й здали екзамени. Правда, задача з арифметики на екзамені (была)була на припущення. (И когда)І коли б не спитали в (друзей)друзів які знали такі задачі , то дуже довгенько сиділи б над тією умовою,…(В.Кравчук «Антося»)

2. Усі слова пишуть із корневою літерою  о  в рядку:

А к..лосистий,ч..рнило, марм..р, х..зяйство, к..ровай;

Б  л..пух, зд..буток, газопрв..д, с..бака, п..рхати;

В  р..зумний, зм..лоти, репр..дукція, ж..лудь, т..чний; *

Г  соц…альний, г..лубонька, пам..розь, к..лач.

3. Мовна система має:

А  три рівні;

Б  п’ять рівнів;

В  чотири рівні; *

Г  шість рівнів.

4. Що таке алітерація?

А  Повторення тих самих або подібних за звучанням голосних звуків;

Б  повторення звуків, слів, синтаксичних конструкцій;

В  повторення приголосних звуків; *

Г  повтори в кінці речень.

5. Перекласти з російської мови на українську вирази. Скласти з ними речення.

Принять к сердцу(взяти до серця), принять меры(прийняти міри),принять к сведению (взяти до уваги), большая часть(більша частина), нужная професія (потрібна професія), писатели Подолья (письменники Поділля).

6. Уяви себе письмннником-початківцем. Спробуй творчо написати феєрію про хорошого ветеринара.

Художній нарис як епічний вид відбиває справжні життєві факти, однак вони белетризуються за допомогою описів зовнішності персонажів, зовнішнього — соціального чи природного — тла, з'ясування причин, що обумовили вчинки героїв. Панас Мирний у нарисі «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» не тільки розповів про розбишаку Василя Гнидку, а й торкнувся болючих питань безземелля, напівголодного існування селян, утисків їх з боку «п'явок», які й штовхнули хлібороба на злочини.

ІІІ КУРС

1.     Інтелектуальна гра «Антисуржик».

Методична цінність: гра сприяє виробленню поняття нормативного мовлення, розуміння обов’язкового дотримання вимоги чистого мовлення, на прикладі літераторів рідного краю незасміченого чужорідними елементами мовлення, привчає бути уважним в мовленнєвійдіяльності, автоматично розмежовувати елементи різних мов, виховує наполегливість, зосередженість, старанність.

Правила гри:пропонований текст, до якого внесені зміни шляхом їхньої «суржикізації», яка наповнює його невластивими для української мови елементами. Потрібно «очистити» текст від суржикових елементів, записавши вірно український варіант.

Суржиковий текст.

     Юрій Ряст – хоч і скромна, та ясна постать в українской літературі. Вона виплекалась на характерних наших культурних традіциях – класики наші билі активні не лиш на мистецькому, а й на просвітницькому та громадянському уровні. Так і Юря Ряст: найперше – він чудовий лірик, який мастєрски володіє ювелірним інструментом – мовою, прекрасні його вірші для дєток, а ще он інтєрєсний і як прозаїк, і як журналіст. Я безмежно довольний, що чувствую в дорозі дружнє плече побратима Юрія Ряста. (Д.Чередниченко у зб. «Курай»)

Відредагований текст.

Юрій Ряст – хоч і скромна, та яскрава постать в українській літературі. Вона виплекалась на характерних наших культурних традиціях – класики наші були активні не тільки на мистецькому полі. Так і Юрій Ряст: найперше – він чудовий лірик, який майстерно володіє ювелірним інструментом – мовою, прекрасні його вірші для дітей, а ще він цікавий і як прозаїк та публіцист, і як журналіст. Я безмежно радий, що відчуваю в дорозі дружнє плече побратима Юрія Ряста.

2. Встановити  відповідність.

Мовленнєва ситуація	Формули мовленнєвого етикету
1.     Вибачення за випадкову образу. 2.     Комплімент Віктору Остапчуку за гарну поезію. 3.     Подяка майстру виробничого навчання. 4.     Прохання про наступну зустріч.	А  Дякую за цінні поради, за нову інформацію. Б  Я сумую разом з вами. В  Шкодую, що так… Г  Мені хотілося б попросити Вас… Д  Мені приємно слухати Вас!

1 В

2 Д

3 А

4 Г

3. Позначте рядок, у якому допущено помилки в чергуванні приголосних.

А  Солдатський, парубоцький, витріщений, ткацький;

Б  Черкашчина, товариський, паризький, сиріцький; *

В  казахський; український, нижчий, витрушений;

Г  важчий, одеський, плужненський, братство.

4. Знати мову своєї професії – це:

А  знати фахову  термінологію;

Б  активно спілкуватися з колегами;

В  вільно володіти лексикою свого фаху; *

Г  дотримуватися термінологічних вимог.

5. До невербальних засобів спілкування належать:

А  міміка і жести; *

Б  морфеми і слова;

В  словосполучення і речення;

Г  текст і ССЦ.

6. Уяви себе письмннником-початківцем. Спробуй творчо написати притчу про вдячність батькам (війну і мир).

Притча — дидактично-алегоричний літературний вид, в якому поєднані всі способи художнього зображення і прагнення до глибинного пояснення життєвих явищ та морально-повчального їх трактування. Спочатку притча входила як обов'язковий компонент до історій, що розповідалися у Старому і Новому Заповітах («Притча про блудного сина»), та до церковних проповідей, «учительної прози». Згодом притча стала існувати як окремий жанр повчального характеру, зокрема у збірці Івана Франка «Мій Ізмарагд» притчі складають цілий розділ («Притча про життя», «Притча про вдячність», «Притча про радість і смуток» тощо). Художня своєрідність притчі виявляється в яскравому образі, загостренні тих якостей, які визначають поведінку і долю.

СПЕЦГРУПА

1.     Інтелектуальна гра «Брак слів».

Методична цінність: гра розвиває здібності учнів, збагачує їх досвідом вираження емоцій за допомогою української мови, привчає їх стилістично та комунікативно вмотивовано добирати виражальні засоби мови, сприяє збагаченню мовлення, виховує в учнів тактовність, емфатичні і професійні здібності, допомагає освоїти основи культури спілкування.

Правила гри:відповідно до представленої ситуації, яка виникла на уроці виробничого навчання в процесі спілкування майстра та учнів, добери чимнайбільшу кількість словесних формул, за допомогою яких має оформлюватися реакція однієї зі сторін спілкування на цю ситуацію.

Ситуації: (дібрати одну із представлених)

1.     Тактовне(нетактовне) зауваження учневі, який порушує дисципліну.

2.     Зауваження учневі, який їсть на уроці.

3.     Репліки учнів щодо обурливо великого обсягу домашнього завдання.

4.     Репліка на адресу учня, який уже вкотре неспроможний активно працювати на практичному занятті.

5.     Нагадування учням про мовленнєвий етикет.

Зразок(словесна реакція викладача на жування гумки на уроці).

-         Який це лікар вам прописав жувати гумку на уроці?; Ви жуєте гумку, аби покращити свою працездатність?; У такий спосіб ви краще засвоюєте нову інформацію?; Корови теж колись були людьми, але занадто багато жували. Тож і зазнали таких трансформацій. Так що дивіться…; Ви надто буквально зрозуміли фразу «Хто більше жує, той довше живе»; Гм-гм, цікаво спостерігати постання нового біологічного виду – жуйних людей; Це тепер так модно – жувати на уроці?; То ти часом не свого сусіду зажував?; Ну, може, хоч це тобі допоможе краще вчитися; Наукою спостережено, що учні, які жують на уроці, можуть убити людину; На уроці не можна жувати, бо коли раптом у лабораторію зайде стороння людина. То подумає, що потрапила у корівник; Добре, що ви тільки жуєте, а не мукаєте й не буцаєтеся!; то ви сіно жуєте чи комбікорм? Не дай, Боже, й мені так зголодніти, щоб посеред уроку жувати…

2. Поставити замість крапок, де потрібно м’який знак.

Хар..ків(Харків),чест..(честь),близ..ко(близько),близ..кість(близькість),Уман..щина(Уманьщина),бояз..ко(боязко),ков..зкий(ковзкий),спіл..ці(спілці),батал..йон(батальйон),Нас..тя(Настя),нян..чин(няньчин),брен..чати(бреньчати),барел..ф(барельєф),смієш..ся(смієшся), Н..ютон(Ньютон), людс..кість(людськість), хвац..ко(хвацько), сім’..я(сім’я), щас..тя(щастя), сілл..ю(сіллю), віс..тю(вістю), ін..жир(інжир), коб..зар(кобзар)прем..єра(прем’єра), кар..єра(кар’єра).

3. Позначте рядок, у якому допущено помилки у зміні приголосних.

А  Люксембурзький,  ясський, ткацький, Вінниччина, волзький;

Б  київський, ізяславський, мякітський, плужненський, Хмельниччина;

В  бахмацький, баскський, сиріцький, Вінничина. *

4. Тільки перше слово пишуть із великої літери у всіх рядках, окрім:

А  (к)римський  (п)півострів, (с)офіївський (с)обор, (д)ень (н)езалежності;

Б  (н)нобелівська (п)емія, (є)європейська (п)оща, (г)голосіївський (п)арк;

В  (ф)ранківські (с)онети, (з)аслужений (а)ртист, (д)амоклів (м)еч; *

Г  (ч)ернеча (г)ора, (с)вітланнин (в)інок, (о)олімпійські  (і)гри.

5. Скільки основних мовних стилів розрізняють у сучасній українській літературній мові?

А  Чотири;

Б  шість; *

В  п’ять;

Г  сім.

6. Уяви себе письмннником-початківцем. Спробуй творчо написати байку про позитивне і негативне відношення людини до тварин.

Байка — повчальний твір дидактичного спрямування, оснований на алегоричному (інакомовному) змісті. У байці стисла розповідь про людські стосунки, певні життєві події насичується діалогом, який рухає дію, сприяє окресленню конфлікту. Мова байок проста, автологічна (слова й вирази вживаються у їхньому прямому значенні). Персонажі байкарів XIX—XX ст=, на відміну від концентрованих узагальнень в античних зразках цього жанру (Езоп, Федр), виписані в їхній конкретній сутності, діють у достовірних художніх ситуаціях (Петро Гулак-Артемов-ський, Євген Гребінка, Леонід Глібов). Для байки притаманні дотепне афористичне висловлення думки, різностопний ямб, що надає розповіді природності звучання. Починаються або закінчуються байки мораллю, тобто повчанням. Подію.покладену в основу твору, називають фабулою.